– Знаешь, мам, – нерешительно начала Христина, – я не хотела тебе говорить… Но я не могу спокойно смотреть, как тебя обманывают

Христина нерішуче почала розмову:

– Знаєш, мам, не хотіла тобі говорити… Але я більше не можу мовчати, коли тебе обманюють!
Марина, відволікаючись від серіалу, здивовано запитала:
– Про що ти, доню? Хто мене обманює?
– Твій новий чоловік! – випалила Христина й затамувала подих в очікуванні реакції.
Марина примружила очі й спокійно запитала:
– Христя, ти впевнена? Це серйозні звинувачення.
– Так, мамо, я бачила його. Він був у ресторані з іншою жінкою, – відповіла донька, уникаючи погляду.

Марина спробувала зберегти спокій:
– Коли це сталося?
– Два тижні тому, – зізналася Христина. – Я не хотіла тебе засмучувати, але більше не могла мовчати.

Марина, притримуючи себе за голову, зітхнула й сказала:
– Добре, доню, я розберуся.

Далі ситуація почала погіршуватися. Діма, її новий чоловік, дедалі частіше затримувався на роботі, а його виправдання ставали щоразу менш переконливими. Коли Марина спробувала поговорити з ним, усе звелося до чергових відмовок.

– Привіт, Діма. Ти сьогодні довго? – запитала вона по телефону.
– Так, затримуюсь, багато справ, – сухо відповів він.

На вихідних теж нічого не змінилося. Пропозиції провести час разом він ігнорував.

Зрештою, Діма сам поставив крапку в їхніх стосунках:
– Марина, нам потрібно поговорити. Я зустрів іншу жінку. Ми чекаємо дитину й плануємо одружитися.

Ці слова розбили Марину. Вона намагалася зберегти гідність:
– Добре, Діма, я не триматиму тебе. Сподіваюся, ти будеш щасливий.

Минуло кілька місяців, і Марина почала повертатися до життя. Христина, відчуваючи провину за мамин біль, щовечора приходила до неї в гості, намагаючись підтримати.

Якось дочка сказала:
– Мам, я хочу тебе з кимось познайомити. Завтра ввечері в кафе біля твоєї роботи, добре?

Марина погодилася. Вона раділа, що хоч у доньки все складається добре. Однак, підійшовши до кафе, побачила там Діму, який сидів поряд із Христиною.

– Це сюрприз? – запитала вона, намагаючись приховати тривогу.

Христина спокійно відповіла:
– Мам, я виходжу заміж. За Діму.

У Марини потемніло в очах. Вона втратила свідомість, не сказавши ані слова.

Прокинувшись у лікарні, вона почувалася розбитою. Лікарі намагалися заспокоїти її, але вона лише гірко посміхалася.

– Навіщо ви мене врятували? – запитала Марина.

Після виписки вона прийняла рішення, яке здивувало всіх. Продала квартиру, дачу, машину й переїхала в Італію, залишивши минуле позаду. Від колись усміхненої й доброї жінки залишилася лише тінь.

Оцените статью
Апельсинка
Добавить комментарии